Антена широкої вертикальної апертури
місця
сигнала до
транспондера
перевідбиттями від
землі та споруд,
які знаходяться нижче
антени, послабляються
Рисунок 1. Діаграма направленості антени з широкою вертикальною апертурою у прямокутній системі координат, повернутій на 90º
місця
сигнала до
транспондера
перевідбиттями від
землі та споруд,
які знаходяться нижче
антени, послабляються
Рисунок 1. Діаграма направленості антени з широкою вертикальною апертурою у прямокутній системі координат, повернутій на 90º
місця
сигнала до
транспондера
перевідбиттями від
землі та споруд,
які знаходяться нижче
антени, послабляються
Рисунок 1. Діаграма направленості антени з широкою вертикальною апертурою у прямокутній системі координат, повернутій на 90º
Антена широкої вертикальної апертури
Антени широкої вертикальної апертури (англ. Large Vertical Aperture, LVA) часто використовуються у вторинних радіолокаторах. Антени такого типу призначені для формування вертикально орієнтованої діаграми направленості. Антена LVA – це фазована антенна решітка, що являє собою вертикальну решітку випромінюючих елементів (диполів). Фіксований розподіл потужності та фази сигналів на цих елементах формує вертикальну діаграму направленості потрібної форми.
На практиці антена LVA має легкий нахил уверх так, що головна пелюстка її діаграми спрямована під додатнім кутом місця. Як правило, значення коефіцієнту підсилювання антени при нульовому куті місця є на 4 … 10 дБ меншим, ніж у головному напрямку, що характеризує швидкість спадання підсилення антени по мірі наближення лінії візірування до площини землі. Типові значення цієї швидкості спадання складають від 1,5 до 2 дБ на градус кута місця, залежно від нахилу антени.
Через невисоке підсилення антени на від’ємних кутах місця в антенах такого типу послаблюються сигнали, перевідбиті від землі. Цей ефект дає такі переваги:
- Антена має менший рівень бічних пелюсток у вертикальній площині. Таким чином, більше енергії випромінюється в межах головної пелюстки діаграми направленості, що дещо покращує характеристики радіолокатора з дальності виявлення цілей.
- Зменшується потужність перевідбитих від землі сигналів, що надходять в антену з різних напрямків візірування цілі, відмінних від прямого. Це зменшує похибку вимірювання азимуту цілі моноімпульсним методом.
- Зменшується потужність сигналів запиту, випромінюваних у напрямку будівель та інших відбиваючих поверхонь, що знаходяться нижче антени. Це зменшує імовірність того, що перевідбиті від підстилаючої поверхні або об’єктів сигнали досягнуть літаків та спричинять відповіді, які надходять з некоректних напрямків. Таким чином, зменшується кількість хибних відміток цілей.