www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Радіолокатори управління наземним рухом


Рисунок 1. Радіолокатор Х-діапазону, який раніше використовувався у військово-морських силах, виконує функції радіолокатора управління наземним рухом на аеродромі Логан (Logan), США у 1995 році

Радіолокатори управління наземним рухом

Радіолокатор управління наземним рухом є найбільш розповсюдженою системою спостереження, що використовується в аеропортах у теперішній час. Він являє собою первинний радіолокатор, який створює радіолокаційне поле, що забезпечує спостереження за зоною маневрування. Зоною маневрування вважається частина аеродрому, яка використовується для зльоту, посадки та вирулювання повітряних суден. До неї не входять місця посадки пасажирів та завантаження.

Радіолокатори управління наземним рухом забезпечують спостереження за усіма літаками і наземними транспортними засобами, що знаходяться в зоні маневрування, з високою частотою оновлення даних. Антени таких радіолокаторів часто встановлюють на вишках (вежах), чим забезпечується хороший огляд зони маневрування. (В дуже великих аеропортах, таких як, наприклад, аеропорт Мюнхену, є друга диспетчерська вежа, призначена для другого терміналу та управління рухом на аеродромних руліжних доріжках).

Радіолокаційна обстановка на поверхні Землі дуже сильно відрізняється від обстановки у повітряному просторі через наявність великої кількості різного роду перешкод та інших фізичних проблем. З цієї причини якість інформації, що отримується в ході огляду наземного простору, часто буває досить низькою.

Рисунок 2. Той же аеропорт (див. Рисунок 1) у теперішній час використовує ASDE-3 та систему передачі даних ADS-B.

Оскільки для управління наземним рухом використовуються первинні радіолокатори, то впізнавання або ідентифікація об’єктів в ході огляду не є можливою. З цієї причини диспетчери застосовують візуальний спосіб ідентифікації (попросту глядячи у вікна диспетчерської вежі). Це буває однією з причин зниження пропускної спроможності аеропортів в умовах обмеженої видимості.

радіолокаторах управління наземним рухом використовуються антени, що обертаються. Зазвичай темп обертання антени такого радіолокатора дорівнює одному оберту за секунду. Як правило, радіолокатори такого типу працюють в I-, J- та K-діапазонах частот. Радіолокатори з більш високою роздільною здатністю працюють на частотах від 92 до 96 ГГц. Більшість нових зразків радіолокаторів управління наземним рухом спрягаються з радіолокаторами інших типів, що знаходяться в аеропорту, наприклад, з посадковими радіолокаторами або із вторинними оглядовими радіолокаторами (SSR).

Можливості обробки даних в радіолокаторах управління наземним рухом дають змогу виявляти заїзд на злітно-посадкову смугу, виробляти попередження про конфліктні ситуації, а також ідентифікувати виявлені об’єкти.

Існуючі радіолокатори управління наземним рухом іноді називають обладнанням для виявлення на поверхні аеропорту (Airport Surface Detection Equipment, ASDE).

Сьогодні більшість аеропортів використовують систему автоматичного залежного спостереження-мовлення (Automatic Dependent Surveillance – Broadcast, ADS-B). Система також декодує та використовує інформацію, отриману вторинними оглядовими радіолокаторами (SSR). Завдяки цьому з’являється можливість помічати (маркувати) об’єкти позивним літального апарату. На Рисунку 2 зображено монітор диспетчера, на якому відмітки літаків помічені їхніми адресами в режимі S. В подальшому вони можуть бути перетворені у позивний повітряного судна та номер рейсу.