www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Радіолокатори управління вогнем або радіолокатори супроводження

Рисунок. Німецький пункт збору та обробки радіолокаційної інформації на базі гусеничної машини „Wiesel“

Рисунок. Німецький пункт збору та обробки радіолокаційної інформації на базі гусеничної машини „Wiesel“

Радіолокатори управління вогнем або радіолокатори супроводження

Радіолокатор управління вогнем або радіолокатор супроводження вимірює координати цілі та забезпечує отримання даних, які можуть бути використані для визначення траєкторії руху цілі та передбачення її майбутнього положення. Такий радіолокатор виконує неперервне визначення координат однієї цілі. Частіше за все радіолокатори супроводження, що використовуються у військовій сфері, є також радіолокаторами управління вогнем; можуть використовуватися обидві ці назви.

Розрізняють два типи супроводження:

  1. Супроводження під час сканування
    У цьому випадку радіолокатор функціонує в режимі огляду та формує траєкторії виявлених цілей. Таким способом може забезпечуватися супроводження декількох цілей. В такому радіолокаторі використовується антена, яка реалізує моноімпульсний метод пеленгування.
  2. Неперервне супроводження
    Такий радіолокатор призначений тільки для супроводження. При цьому він може отримувати цілевказання від оглядового радіолокатора. Таким способом може супроводжуватися тільки одна ціль. В радіолокаторах неперервного супроводження може реалізовуватися розроблений досить давно метод конічного сканування.

Типові характеристики радіолокатора неперервного супроводження: дуже висока частота повторення імпульсів (PRF), дуже мала тривалість зондувального імпульсу і дуже мала ширина променю. Такі характеристики забезпечують дуже високу точність вимірювання координат радіолокатором, однак обмежують його дальність дії та утруднюють початкове виявлення цілі.

Радіолокатор управління вогнем має бути попередньо направлений на вибрану ціль через те, що він має вузьку діаграму направленості антени. Цю фазу називають попереднім (грубим) наведенням радіолокатора. Після цього радіолокатор переходить у фазу пошуку (допошуку) у невеликій області простору. Пошук виконується за заздалегідь встановленою схемою до моменту виявлення цілі. Після того як ціль виявлено, радіолокатор переходить у фазу супроводження цілі. Використовуючи один з декількох можливих методів сканування, радіолокаційна система автоматично відслідковує рух цілі. Іноді говорять, що в цій фазі радіолокатор закріплений за вибраною ціллю, прив’язаний до неї. Три описаних фази функціонування часто називають режимами. Вони є загальними у послідовності обробки цілей у більшості радіолокаторів управління вогнем.

Супроводження під час огляду — це метод, що поєднує функції пошуку та супроводження. Такий радіолокатор може супроводжувати декілька цілей. Такий метод застосовується у радіолокаторах управління повітряним рухом при використанні інформації від вторинних радіолокаторів. (Детально їхнє функціонування описується у підрозділі „Автоматичне супроводження траєкторії“). Оглядові радіолокатори протиповітряної оборони не можуть використовувати інформацію вторинних радіолокаторів. В таких радіолокаторах здійснюється пошук цілі і кожного разу коли відбувається виявлення цілі, виконується вимірювання її дальності, прирощення дальності (швидкості), азимуту та кута місця. На основі даних, отриманих за результатам декількох послідовних сканувань, виконується формування точної траєкторії супроводжуваної цілі.

На основі побудованої траєкторії розраховується безпечний курс для цього повітряного судна (у цивільній авіації) або (у військових застосуваннях) точка наведення озброєння із урахуванням необхідного упередження.