Радіолокатори керування повітряним рухом
Gallerie of different ATC-Radars
Рисунок 1. SRE-M7, типовий трасовий радіолокатор. Вироблений німецькою компанією DASA
Рисунок 2. Аеродромний оглядовий радіолокатор ASR-12 від компанії Northrop/Grumman
Рисунок 3. Посадковий радіолокатор PAR-80, вироблений ITT
Рисунок 4. Радіолокатор керування наземним рухом ASDE
Рисунок 5. Радіолокатор виявлення мікропоривів вітру MBR
Радиолокаторы управления воздушным движением
Радіолокатор керування повітряним рухом (Air Traffic Control Radar, ATC-Radar) — це загальний термін, що поєднує всі радіолокаційні пристрої, які використовуються для забезпечення безпеки та моніторингу повітряного руху, причому як у воєнній, так і у цивільній сфері. Сукупність організацій, установ та підприємств, на які покладено виконання таких завдань, називають системою керування повітряним рухом (англ. Air Traffic Management, ATM). Для вирішення різноманітних завдань, пов’язаних з керуванням повітряним рухом, використовуються радіолокатори таких основних типів:
- трасові радіолокаційні системи;
- аеродромні оглядові (диспетчерські) радіолокаційні системи;
- посадкові радіолокаційні системи;
- радіолокатори керування наземним рухом;
- спеціальні метеорологічні радіолокатори.
Трасові оглядові радіолокатори
Трасові оглядові радіолокатори (Рисунок 1) призначені для спостереження за повітряним рухом за межами виділених аеродромних зон. Трасові радіолокаційні системи зазвичай функціонують в D-діапазоні за класифікацією НАТО. Ці радіолокатори виконують початкове виявлення повітряного судна, визначають його координати, курс та швидкість у відносно великій зоні до 250 морських миль (450 кілометрів). Трасовий радіолокатор являє собою первинний оглядовий радіолокатор, суміщений із вторинним оглядовим радіолокатором.
Аеродромні оглядові (диспетчерські) радіолокатори
Аеродромний оглядовий (диспетчерський) радіолокатор (Рисунок 2) — це радіолокатор контроля заходу на посадку, який використовується для виявлення повітряного судна та відображення его положення в зоні обслуговування аеропорту. Такі радіолокатори зазвичай працюють в Е-діапазоні і здатні надійно виявляти та супроводжувати повітряні судна на висотах до 25 000 футів (7 620 метрів) на дальностях від 40 до 60 морських миль (від 75 до 110 кілометрів) від аеропорту. Антени в радіолокаторах такого типу мають темп обертання не менше 12 … 15 обертів за хвилину, що забезпечує необхідний темп оновлення даних до п’яти секунд. Сучасні аеродромні радіолокатори мають додатковий погодний канал, призначений для виявлення загрози виникнення небезпечних погодних умов.
Посадкові радіолокатори
Посадка, керована з землі — це режим керування, при якому повітряне судно може здійснювати посадку в поганих погодних умовах. Пілот виконує посадку на основі даних вимірювань посадкового радіолокатора (Рисунок 3). Оператор посадкового радіолокатора отримує всю необхідну інформацію про положення повітряного судна відносно потрібної лінії заходу на посадку і передає її на борт за допомогою голосового зв’язку або по каналу передачі даних. Такі радіолокатори зазвичай працюють в I-діапазоні.
Радіолокатори керування наземним рухом
Радіолокатори керування наземним рухом (Рисунок 4) призначені для сканування поверхні в зоні аеропорту, визначення положення літаків і наземних транспортних засобів та відображення їх на екранах робочих місць диспетчерів при поганій погоді. Такі радіолокатори працюють в діапазонах від I до К і використовують надкороткі зондувальні імпульси для забезпечення прийнятної роздільної здатності з дальності. Дальність їх дії не перевищує кількох кілометрів, а швидкість обертання антени дорівнює 60 обертів за хвилину.
Спеціальні погодні застосування радіолокаторів
Метеорологічні (погодні) радіолокатори відіграють важливу роль в керуванні повітряним рухом. Існують спеціальні метеорологічні радіолокатори, розроблені саме для забезпечення безпеки повітряного руху (наприклад, зображений на Рисунку 5).