Основи радіолокації

Промінь антени радіолокатора

В радіолокаторах використовуються направлені антени, основною властивістю яких є здатність концентрувати випромінювану енергію у вузькому секторі. Ширину цього сектору визначають по точках, в яких випромінювана потужність зменшується в два рази порівняно із потужністю, що випромінюється у напрямку головного максимуму. Простір, обмежений променями, що виходять з електричного центру антени і проходять через ці точки, називають променем антени радіолокатора. В межах променю антени випромінюється близько 80 процентів усієї випромінюваної радіолокатором потужності. Як правило, промінь антени має форму конусоподібної вирізки з сфери, частіше гостронаправленої (голкоподібний промінь), але іноді більш широкий в одній площині (віялоподібний промінь).

У випадку радіолокатора неперервного випромінювання ця геометрична форма повністю заповнюється випромінюваною потужністю. У разі ж використання дуже коротких зондувальних імпульсів випромінювана потужність заповнює не весь об’єм променю антени, а лише невелику його частину, яку називають імпульсним об’ємом. В цьому випадку промінь антени радіолокатора можливо представити як шляхопровід, який направляє рух випромінюваного імпульсу.

Графічно промінь антени радіолокатора відповідає зображенню головної пелюстки діаграми направленості антени. У якості прикладу на Рисунку 1 зображені різні види головних пелюсток діаграми направленості антени корабельної радіолокаційної системи: голкоподібні та віялова.