Основи радіолокації

Час опромінення та кількість відбитих від цілі імпульсів

Більшість процесів, що відбуваються в імпульсному радіолокаторі, мають яскраво виражений характер залежності від часу. Одними з основних (але не єдиними) параметрами, які визначають вид цієї залежності, є час опромінення та кількість відбитих від цілі імпульсів..

Час опромінення

Час, протягом якого промінь антени проходить по поверхні цілі, називають часом опромінення T_D. Іншими словами, це час від моменту початку приймання відбитих сигналів з напрямку цілі до кінця приймання відбитих від неї сигналів. Для двокоординатного оглядового радіолокатора (далекоміра) у випадку точкової цілі час опромінення переважно залежить від:

• ширини променю антени в горизонтальній площині Θ_AZ;
• швидкості обертання антени або, що еквівалентно, темпу огляду n (обертів за хвилину).

Час опромінення (в секундах) може бути розрахований за формулою:

(1)

Кількість відбитих від цілі імпульсів

Кількість відбитих від цілі імпульсів m показує скільки сигналів відлуння від одиночної цілі приймається радіолокатором протягом кожного оберту антени. Сукупність таких сигналів називають пачкою імпульсів. Оскільки сигнали відлуння можуть виникати тільки під час опромінення цілі, то кількість відбитих від неї імпульсів (кількість імпульсів в пачці) визначається часом опромінення T_D та періодом повторення імпульсів PRT:

(2)

Для вимірювання координат цілі радіолокаційною системою з достатньою точністю необхідно, щоби в пачці було від одного до 20 відбитих від неї імпульсів (залежно від принципу функціонування радіолокатора). Чим більша кількість відбитих від цілі імпульсів, тим вища точність вимірювання кутової координати і тим ефективніша робота системи селекції рухомих цілей (СРЦ, MTI).

Для аналогових індикаторів ширина та яскравість відмітки від цілі залежать від кількості прийнятих відбитих від цілі імпульсів. В таких радіолокаторах вимірювання точного азимуту цілі виконується по центру відмітки цілі (дальність вимірюється по передньому краю відмітки цілі).

В багатьох радіолокаторах під час обробки сигналів застосовується накопичення (нагромадження) імпульсів для виділення сигналу від цілі на тлі шумів та перешкод. Якщо кількість імпульсів в пачці занадто мала, то такий сигнал може бути втрачений під час порогової обробки, оскільки рівень порогу визначається рівнем шумів.

Для цифрових виявників, в яких використовується метод ковзного вікна для вимірювання азимуту, також потрібно, щоби кількість імпульсів в пачці була не менше заданої.

В радіолокаторах з моноімпульсними антенами для точного вимірювання кутової координати потрібен лише один імпульс. Однак і в таких радіолокаторах для селекції рухомих цілей потрібні два, три і більше відбитих від цілі імпульсів.